10.4. Освітня й педагогічна діяльність Т. Лубенця

Лубенець Тимофій Григорович (1855 – 1936) – видатний педагог, послідовник К. Ушинського в Україні,громадський діяч. На–родився в м. Кролевці. Багато зробив для розвитку освіти на Україні, герой праці.Протягом понад півстоліття самовіддано трудився на ниві освіти рідного народу Тимофій ГригоровичЛубенець. Він розпочав свою вчительську діяльність ще 18–річним юнаком в с.Вороньки на Чернігівщині. Наранніх етапах своєї педагогічної діяльності зарекомендував себе як автор шкільних підручників. Він включав до їхзмісту матеріал про життя селян та селянський побут. У 1878р. ТЛубенець був звільнений з роботи занаписання підручника "Загальнокорисний задачник", кожна задача якого містила відомості з життя і тим самимпов'язувала предмет арифметики з практикою.

У 1881р. Т.Лубенець витримав іспити за курс Білгородського учительського інституту Харківського учбовогоокругу. З 1883р. працював викладачем підготовчого класу Київської першої гімназії. Близько дванадцяти роківвідпрацював директором народних училищ Київської губернії.

Багато і плідно працював Тимофій Григорович у галузі теорії педагогіки. Його педагогічні праці присвяченіпитанням дошкільного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Особливу увагу він приділяв зв'язкунавчання з життям. Протягом своєї пе–дагогічної діяльності видав десятки підручників, методичних посібниківі книжок з різних питань навчання і виховання. Серед них основна праця "Педагогічні бесіди", дослідження "Пронаочне викладання", книга для читання в початковій школі "Зернятко" в чо–тирьох частинах, що витрималабільш як десять видань, методичний посібник для навчання арифметиці у недільних школах і класах для дорослих"Арифметичні задачі" і "Методика арифметики". У цих та інших роботах автор виступав за впровадження в практику навчання і виховання демократичних і гуманістичних принципів педагогіки.

Чимало зусиль доклав Т.Лубенець запровадженню в школах України навчання рідною мовою, яку він вважавзасобом утвер–дження принципу народності в українській педагогіці. У 1883р. під псевдонімом Норець вийшовукраїнський буквар Лубенця – "Гра–матка", в якому було вміщено багато фольклорних творів. Того ж року підпсевдонімом Т.Хуторного вийшла його "Читанка". Обидва підручники були створені на народній основі.

Педагог вважав, що українську мову слід вивчати за народними гворами, бо вони є мудрими за змістом,повчальними для життя, а мова в них мелодійна, багата, яскрава. Навіть з методичного боку він вбачав ународних казках, приказках і прислів'ях незамінний матеріал, який варто використовувати як найповніше.

Незважаючи на очевидні переваги такого типу підручників, навчатися за ними в народних школах міністерствомзаборонялося.

В постреволюційний період Т. Лубенець продовжував створювати підручники для початкової школи ("Буквар",чотири "Читан–ки"), книги і посібники для нової трудової школи, займався ліквідацією неписьменності. Читавлекції вчителям, виступав зі статтями в газетах і журналах, де відстоював свої думки про зв'язок школи зжиттям, пріоритетний розвиток розумових здібностей і моральних якостей учнів, виступав проти наданняшколі вузько–практичного, утилітарного характеру.