8.2. Освітньо–педагогічна діяльність М. Пирогова

Короткі біографічні дані.

13.11.1810 pp. – народився в Москві в сім'ї небагатого чиновника. 1824 – 1828 pp. – навчання на медичному факультеті Московського університету. 1828 – 1832 pp. – працює в Дерптському університеті. 1832р. – захист докторської дисертації і виїзд на стажування до Німеччини. 1841р. – переїзд в Петербург і керівництво кафедрою хірургії в медико–хірургічній академії. 1847р. – член–кореспондент АН, автор ряду наукових праць. 1854 – 1856рр. – учасник Кримської війни, організатор першої дружини санітарних сестер. 1856 – 1858рр. – опікун Одеського учбового округу. 1858 – 1861pp. – опікун Київського учбового округу. 1861р. – відставка М.І.Пирогова. 1866р. – закордонне відрядження. 1866 – 1881рр. – вихід на пенсію, лікувальна практика в с. Вишня під Вінницею. 23.11.1881р. – М. І. Пирогов помер.

Видатний вчений, лікар, основоположник воєннопольової хірургії, М.І.Пирогов увійшов в історію громадсько–педагогічного руху як теоретик у галузі педагогіки організатор народної освіти. Його діяльність в Одесі, а потім у Києві мала великий вплив на розвиток педагогічної науки і народної освіти не тільки в Україні, айв Росії. В працях "О ходе просвещения в Новороссийском крае и о вопиющей необходимости преобразования учебных заведений," "О публичных лекциях по педагоггике, "Циркулярное предложение директорам училищ Одесского учебного округа, "Об изменении правил приема в благородные пансионы при гимназиях..", та ін. він виступав за демократизацію керівництва школою та шкільною системою в цілому.

У статті "Питання життя" М.Пирогов формулює свої погляди на роль, значення та сучасний стан виховання, на його завдання і характер, проводить думку про те, що вихованню належить відповідальна роль в житті суспільства в цілому і кожної особистості зокрема, що від нього у значній мірі залежить майбутнє людини.

М.Пирогов вважав вузькопрофесійну та чиновницько–кар'єристську спрямованість виховання, зниженням загальноосвітнього рівня навчання учнів початкової і середньої школи і студентів університетів.

У статті "Школа і життя" Пирогов пропонує єдину народну, загальнодоступну школу для всіх дітей, починаючи з елементарної і до вищої. При цьому він пропонував запровадити принцип колегіальності у керівництві учбовими закладами.

Найактивнішу участь взяв Пирогов в обговоренні реформи народної освіти 60–х років. Борючись проти станової нерівності і національних обмежень щодо школи, Пирогов запропонував нову систему народної освіти. Основою цієї системи має бути елементарна школа з двох класів, в якій вивчається Закон Божий, грамота, лічба. Наступною ланкою є прогімназії – реальна і класична з 4–х річним курсом навчання кожна. З реальної прогімназії можна вступити також до класичної, яка є вищим типом навчального закладу в порівнянні з реальною прогімназією. Середня школа передбачалася двох типів – реальна і класична гімназія. Реальну гімназію рекомендувалось відкривати відповідно до місцевих потреб: у ній вивчались прикладні, математичні і комерційні науки. Учні, що закінчують реальну гімназію, вступають до вищих технічних навчальних закладів. Класична гімназія готує до університету.

З високою оцінкою слова пов'язаний погляд М.Пирогова на роль і значення таких методів в середній школі, як розповідь вчителя, бесіди, твори учнів. У навчанні і вихованні дітей раннього віку М.Пирогов рекомендував користуватися також іграми. Він називав їх сильними вежами початкової освіти. За правильної організації гри вона сприяє розвиткові мислення, почуттів, фантазії.

Для М.Пирогова було аксіомою, що кожен вчитель будь–якого ступеня школи тільки тоді відповідає своєму призначенню, якщо одночасно з викладанням виховує учнів. Великого значення він надавав самостійній роботі вчителів щодо підвищення рівня знань і удосконалення своєї педагогічної майстерності.

На противагу діючому статутові і офіційній педагогіці, Пирогов у ряді статей обґрунтовує принципи навчання у дусі демократичної педагогіки, виховуючого навчання, поєднання наочності і слова, диференційованого підходу до методів навчання і виховання, урахування індивідуальних особливостей, підвищення ролі вчителя в навчально–виховному процесі, творчого підходу до нього та ін.

Пирогов був прибічником жіночої освіти. Однак, Пирогов – противник рівноправ'я жінки з чоловіком в платні за працю. В цих поглядах відчувається типовий представник ліберальної буржуазії.

В основі покращення життя людей , за Пироговим, є, насамперед, широкі соціальні перетворення, головною умовою яких мають бути радикальні зміни системи освіти і виховання, розвиток освіти і науки в Україні. Саме пропозиції щодо ліквідації станового характеру системи народної освіти, відкритого доступу в середню і вищу школу всім дітям, ідея гармонійного розвитку вроджених "сил народу", утвердили М.І.Пирогова як відомого громадського діяча.