13.4. Розвиток освіти й педагогіки у 60–ті роки

Важливим завданням у галузі народної освіти у 60–ті роки було здійснення в країні загальної обов'язковоїсередньої освіти, перехід школи на новий зміст освіти, удосконалення навчального процесу і виховання учнів.

Процес введення загальної обов'язкової середньої освіти вирішено було здійснити в кілька етапів. З цією метоюЦентральний Комітет партії і Рада Міністрів СРСР прийняли ряд постанов.

Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів від 10 серпня 1964 р. "Про зміни терміну навчання в середніхзагальноосвітніх трудових політехнічних школах з виробничим навчанням" було встановлено замість 3–річного– 2–річний термін навчання в середній школі на базі 8–го класу.

Школа знову ж ставала 10–річною. Причинами відходу від 11–річної школи були: перша демографічна криза (школу закінчували діти війни, яких було мало, і тому тримати молодь зайвий рік в школі було невиправдано);незначний процент випускників 11–х класів йшов у виробництво за отриманим фахом; слабка матеріально–технічна база виробничого навчання; у багатьох школах виробниче навчання не було органічно пов'язане звивченням основ наук. У зв'язку з цим, у 1966 р. в "Закон про школу" було внесено часткові зміни, у відповідності зякими скасовано обов'язкову професійну підготовку в загальноосвітніх школах.

10 листопада 1966 року ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову "Про заходи дальшоговдосконалення роботи середньої загальноосвітньої школи". Найважливішим завданням в галузі народної освітипостанова вважала здійснення, в основному до 1970 р., у країні загальної обов'язкової середньої освіти дляпідростаючого покоління.

Суттєвим у 60–ті роки XX століття було запровадження в українській школі кабінетної системи навчання .У ціроки серед вчителів шкіл і працівників органів народної освіти виділяється багато ентузіастів, добрихорганізаторів, справжніх майстрів педагогічної справи.

Також у цей час у загальноосвітній школі широко запроваджуються нові методи навчання (проблемне ,програмоване навчання , дослідницький метод та ін.).

На зазначений період припадає діяльність видатного українського педагога Василя ОлександровичаСухомлинського. Його теоретичні висновки, дослідження, особистий досвід роботи з дітьми, літературнаспадщина є безцінним вкладом у вітчизняну педагогічну науку.