11.5. Національний виховний ідеал Г. Ващенка

Григорій Ващенко народився в с.Богданівка на Полтавщині в козацькій родині. У 1898 р, закінчив Полтавськудуховну семінарію, у 1903р. – Московську Духовну Академію. Проте священиком не став, а після 1917р. року активно включився в розбудову українського шкільництва. Працював викладачем Полтавського вчительськогоінституту, згодом – керівником кафедри педагогіки. У 1933 р. його було звільнено з інституту за "пропагандубуржуазного націоналізму". Після війни емігрував до Мюнхена, де працював професором педагогіки УкраїнськогоВільного Університету, ректором Богословської Академії.

Г.Ващенко присвятив свое життя створенню української національної педагогіки на основі християнського ідеалу.Його повний курс педагогіки складався з кількох підручників: "Загальні методи навчання", виданий у Полтаві ізаборонений до використання у 1933 р., "Система освіти у самостійній Україні", "Система навчання", "Виховнийідеал", "Виховна роль мистецтва", 'Засоби естетичного виховання", "Тіловихованняяк засіб виховання волі іхарактеру".

Г. Ващенко був переконаний, що українська національна система освіти може існувати тільки на підґрунтіідеалістичного світосприйняття та утвердження християнської моралі шляхом перетворення віри в Бога увнутрішнє переконання людини. Однак його християнський ідеал в сучасному розумінні досить абсолютизований, так само, як дещо переоціненим є розуміння ролі нації в історичному та політичному аспектах. У теоретичномуобгрунтуванні педагогічної системи української держави Г.Ващенко виступив як педагог – ідеаліст, переконаний,що нового громадянина української держави можна створити навчально–виховними засобами, і тільки. Суттюйого педагогічних і філософських поглядів став релігійний консерватизм, спроба обмеження розвитку новоїукраїнської генерації християнською ідеологією.