12.5. Шляхи формування вчителя–вихователя та його педагогічної майстерності

А. Макаренко високо оцінював роль вчителя в суспільстві, називаючи його "інженером дитячих душ". Він вказуєшляхи формування педагогічної майстерності, а саме:

розвиток вміння вчителя "читати за обличчям" вихованців, за їхніми жестами, внутрішнім станом,намірами тощо;

формування вміння керувати своею мімікою, поведінкою, жестами;

формування мовної техніки, постановка голосу;

розвиток емоційно–вольових якостей і комунікативних умінь;

акторська підготовка, вміння грати в дитячому колективі, розігрувати педагогічний гнів, йти напедагогічно доцільний ризик;

підготовка до подолання опору вихованців виховним впливам;

психологічна підготовка, формування дослідницьких вмінь майбутнього вчителя.

Про ці напрямки педагогічної творчості вчителя вчений писав у "Педагогічній поемі", у "Прапорах на баштах" та учисленних своїх статтях, зокрема, у "Деяких висновках з мого педагогічного досвіду" і у "Проблемах шкільногорадянського виховання".

Вчений вважав що педагогічною майстерністю може володіти кожен вчитель вихователь .У цьому зв'язкуМакаренко використовує вперше поняття "педагогічної техніки". Макаренко писав: "Я став майстром своєїсправи лише тоді , коли зміг з 20–ма відтінками сказати : іди сюди". Взагалом вчений вважав що вихователь маєоволодіти для цього і певними акторськими здібностями (жестами , мімікою, тим що називаємо у педагогічнихтехнологіях засобами невербального спілкування).

Природньо , що майстерність вчителя–вихователя ,за Макаренком ,успішно формується у педагогічномуколективі .Він обстоював оптимальну кількість учнів і вчителів у середній школі (не більше 600 чоловік).Саме за таких умов учні і вчителі будуть знати один одного в обличчя, що теж сприятиме зміцненню учнівського тавчительських колективів.

Серед вчительського загалу , на його переконання, має бути приблизно рівна кількість працівників чоловічої іжіночої статі. Мають бути досвідчені педагоги і молоді вчителі. Багато у чому вчительський колектив виграєякщо в ньому є людина з почуттям гумору, але разом з тим має бути і така ,яка володіє чіткою логікоюрозмірковування про життєві гаразди (чи негаразди). У такий спосіб , вчителі–вихователі будуть матиздатність до самозбагачення, до формування педагогічної творчості.