12.4. Проблема сімейного виховання ("Книга для батьків", "Лекції про виховання дітей")

Не маючи власних дітей, А.Макаренко написав "Книгу для батьків", а також планував видати не один, а чотиритоми цієї книги. Живим джерелом його знань про специфіку сімейного виховання був не лише власний досвідвиховання у своїй сімї прийомного сина й небоги, яких він виховував як рідних, а й спостереження за взаєминамидітей і батьків у тих сім'ях, куди його часто запрошували (а це були як щасливі, так і нещасні сімї). В останніроки життя у нього майже щоденно були бесіди з батьками–невдахами, він отримав близько 1500 листів відтаких батьків.

А.Макаренко помітив, що найтяжче здійснювати виховання в тих сім'ях, де є лише одна дитина. Характерно, щодо нього на перевиховання лише зрідка потрапляли діти з багатодітних сімей. Здебільшого "педагогічний брак"надходив з сімей однодітних, бо там, де росла дитина–одинак, концентрація надмірної батьківської любові діялана неї згубно і була страшною помилкою в сімейному вихованні.

Щоб виховання єдиної дитини було повноцінним, слід проектувати взаємини в сім'ї так, щоб малюк не помічавзайвої уваги до себе і не звикав, що все найкраще має неодмінно призначатися тільки йому. Лише тоді можнамати шанс уникнути розвитку такої негативної якості, як егоїзм, та заглушити ще в зародку елементиспоживацької психології. Але це рідко кому вдається зробити в однолітній сім'ї, навіть якщо батьки й непозбавлені педагогічного хисту й спостережливості.

Взаємини у великій родині стали для А.Макаренка прототипом організаційної структури відносин у колонії ім. М.Горького та комуні ім. Ф.Е.Дзержинського. Специфіка закритих виховних закладів, де вихователі і вихованціутворювали своєрідний аналог великої дружньої сімї, де від внеску кожного безпосередньо залежить іматеріальний добробут, і мікроклімат у колективі, і відчуття захищеності, підтвердила високу ефективністьдвох оригінальних ідей видатного педагога, проти яких часом виступають наші сучасники, що опротестовуютьдоцільність їх використання у звичайних школах, тобто в навчальних (а не виховних) закладах відкритого (а незакритого) типу.

Це, в першу чергу, ідея об'єднання колективу педагогів і колективу вихованців у єдиний колектив, який має бутиколективом педагогічним, та ідея різновікових колективів. Зазначимо, що сім'я – це також колектив закритоготипу, в якому органічно поєднуються обидві ідеї. Тут немає двох колективів – колективу батьків і колективудітей. Сім'я є єдиним колективом, причому колективом педагогічним і різновіковим.

Видатний педагог наполегливо рекомендував у кожній сімї задовольняти потреби перш за все батьків, і робити цевідкрито. Якщо в сімї, наприклад, виникне проблема, кому в першу чергу пошити сукню – дочці чи мамі, то слід, не задумуючись, надати пріоритет мамі. Він був глибоко переконаний, що найкращі діти бувають у щасливихбатьків. Діти мають бачити живий приклад сімейного щастя, сприяти його зміцненню і ділити разом збатьками.