Школа та педагогіка пройшли багатовіковий історичний шлях. На цьому шляху педагогіка поступово із суми знань та концепцій перетворювалась в науку. Позитивні педагогічні ідеї часто втрачались, а потім знову відроджувались, проте в інших аспектах. Розвиток освітно - виховних інститутів був різноманітним, суперечливим процесом, рівень, масштаби якого з плином часу ставали все більш високими та вагомими. Таким чином:
- Весь розвиток історії педагогіки можна поділити на два етапа: донауковий період (від зародження виховання в найдавніших цивілізацій і до Середньовіччя ) і науковий (Починаючи із 17 століття і до сьогодення).
- Процес навчання і виховання бере свої початки ще за цивілізації Стародавнього світу, де тимчасові територіальні кордони якого простежуються з 5- го тисячоліття до н.е. до IXтисячоліття н.е., залишили пеший спадок виховання та освіти.
- Особливе місце посідає історія школи і виховання Середньовіччя, коли розвивалися кардинально різні з Античністю науки, педагогічні думки та парадигми. Виходячи з Античного світу, школа та виховання Середньовіччя стали альтернативою педагогічного розвитку. І хоча в Середньовіччя зароджувались тенденції, які були направлені на самореалізацію людини, звільненню від жорстких соціокультурних нормативів, вцілому виховання носило класовий характер.
- Гуманізм Відродження сприяв розвитку педагогічної думки.Філософи та педагоги (Вітторіно де Фельтре, Іоганнес Людвік Вівер, Франсуа Рабе, Еразм Роттердамський) висунули нові постулати, дидактичні проблеми і шлях нових кращих способів виховання й навчання, втілюючи при цьому ідею виховання особистості. Реформація – феномен Відродження – була ініційована Мартіном Лютером і поглиблена Кальвіном. Зі становленням протестантизму пов’язане й становлення нової етики, що набувала серед гуманітарних наук особливого значення. В основі протестантської етики – повага до праці. Життєвий аскетизм, охайність, доброчесність, моральність. Гуманістична педагогіка сприяла формуванню нового типу людської особистості – морально досконалої, вільної, незалежної від догм і традицій, з розвинутим почуттям власної гідності
- У педагогічному відношенні в епоху Просвітництва прогресували уявлення про протиставлення почуттів корисливому розуму. Першорозрядного значення набули принципи поступовості і наочності начання, сформульовані Я.А. Коменським.
- Педагогіка вільного виховання , педагогіка особистості, експериментальна педагогіка прискорила формування суспільних і духовних цінностей особистості та вільний розвиток кожної дитини відповідно до її здібностей. Як наслідок цього процесу зявилися концепції виховання, які були створені на основі природних закономірностей та суспільства .
Звернення до історії педагогіки дає можливість в повній мірі з'ясувати хід і результати взаємодії суспільства. Виникає система знань про те, як школа та педагогіка відтворювали суспільства та цивілізації, як в галузі виховання та навчання закріплювались здобутки культури та духовні цінності. Таким чином, школа та педагогіка - арена зіткнення класово - політичних економічних та інших суспільних інтересів, які в окремі періоди виливалися в конфлікти, що сприяло виникненню змін в навчанні та вихованні.
Історико – педагогічне дослідження передбачало пошук джерельної бази, яку становлять пам’ятки стародавньої писемності, стародавні рукописи з питань освіти і виховання, твори літератури, навчально – педагогічна література, тому ця робота має корисне навчально - пізнавальне значення для сучасного вчителя , адже вивчення історії педагогіки допомагає засвоїти сучасну науку про виховання, надає інформацію про суспільство, людину та про витоки сьогоднішнього світового педагогічного процесу.
Немає коментарів:
Дописати коментар