14.3. В. Сухомлинський про формування гуманної особистості

Новаторським за своєю суттю є положення педагога про гармонію суспільних та індивідуальних потреб уструктурі особистості. У тогочасній педагогіці згадане положення зводилось до того, що особисті інтересимають підпорядковуватися потребам колективу, суспільства. Тому кардинально змінюється і самеспіввідношення особистості і колективу. Зазначимо, що домінуючим стилем взаємин у тоталітарній державі(СРСР) був конформістський (як всі, так і я).

В.Сухомлинському вдалося його замінити нонконформістським, за яким дитина і в школі може виявляти власнінайнеповторніші грані діяльності та поведінки. Суттєвим є те, що у системі В.Сухомлинського дитинанаділялася значною автономією. Але вчений, розуміючи різницю рівнів задатків і здібностей дітей, продовжувавудосконалювати гуманний стиль взаємин у колективі, підсумовуючи, що саме формування моралі поведінки ушколярів дозволяє мати рівні можливості для гуманного, морального зростання.

Загалом, виховання гуманності, на думку педагога, починається з виховання любові до всього живого, до матері,бабусі, рідних. У книгах "Серце віддаю дітям", "Народження громадянина", "Павлисъка середня школа" педагогрозкриває конкретні форми становлення гуманної поведінки дітей. Серед них: створення лікарень для пташок ітварин, допомога немічним, участь в естетизації школи і селища тощо. Формуванню гуманізму дітей сприялотакож створення галереї портретів матерів найвідоміших людей світу.

У програмі роботи школи поряд із загальними категоріями етики (моральний ідеал, гідність, чесність,працьовитість, справедливість) достатньо реалізуються й такі, як щастя, радість, совість, співчуття,духовність. Саме останні і відображають зміст гуманності як інтегральної риси підростаючої особистості.Проте заслуга вченого полягає не лише в тому, що він включив ці поняття програми, але, насамперед, в реалізаціїцих понять у практиці програми, але, насамперед, в реалізації цих понять у практиці роботи Павлиської школи.

У школі поважали гідність дитини, оскільки без любові і поваги до вихованців, за переконаннямВ.Сухомлинського, будь–які розмови про гуманність і людяність стають порожнім звуком. Природно, щоформування гуманності школярів здійснювалося у Павлиші шляхом використання "Хрестоматії моральнихцінностей людства" та "Хрестоматії з етики". Ці рукописні матеріали постійно поповнювалися вченим та йогоколегами і слугували розвитку у дітей людяності, доброти, гідності.

В умовах гуманізації виховання вчений по–новому осмислював суть взаємин колективу і кожного вихованця,розвивав ідеї А.С.Макаренка щодо виховного впливу колективу на дитячу особистість. У роботах "Вихованняколективізму у школярів", "Духовний світ школяра ", "Розмова з молодим директором школи " він встановлюєпринципи взаємозалежностей особистості і колективу. На думку педагога, колектив лише тоді позитивно впливаєна становлення кожного вихованця, коли сам має насичене духовне життя та складається з яскравихособистостей. За цих умов кожен вихованець здатен впливати на загальний стиль взаємин у колективі,збагачуючи при цьому один одного, що дозволить гармонізувати взаємини у дитячому співтоваристві.