14.2. Навчання й виховання дітей 6–річного віку

У 1951 році, як писав В.Сухомлинський у книзі "Серце віддаю дітям ", він розпочав навчання шестирічнихпершокласників. Ідея більш раннього навчання дітей постійно супроводжувала педагогічні пошуки вчених. Однак, на терені колишнього СРСР довготривалий експеримент з навчання шестирічок було розгорнуто саме у Павлиші.

Вчений називав свій експеримент підготовкою дітей до систематичного навчання. Однак навіть короткий аналіз"школи радості" дозволяє вважати, що це була цілісна система навчання дітей шестирічного віку. При цьомупедагог враховував такі особливості дитячого мислення, як образність, пластичність, емоційна збудливістьдумки. Саме на них спирався вчений, коли проводив з дітьми уроки "живої думки".

Звичайно, спостереження дітей у навчанні достатньо використовували Ж.–Ж. Руссо, Л. М. Толстой, К. Д.Ушинський. Але В. О. Сухомлинський по–новому використовує природу як широкий засіб загального розвиткудитини. Головним завданням таких уроків серед природи був розвиток у дітей здатності до кольорового тапросторового відчуттів. Педагог не просто вчив дітей спостерігати, але й спонукав помічати у звичайному –незвичайне, відчувати й емоційно переживати гаму різноманітних кольорів і відтінків. Подібні дослідипроводяться у школах сучасної Японії, де учні розрізняють до 300 кольорів і відтінків.

Щодо виховного впливу казки на особистість шестирічного школяра, то В.Сухомлинський, природно, єноватором. Тому у Па–влиській школі вперше у ті роки була обладнана дитяча кімната казки. При цьомукімната була незвичною не лише за інтер'єром, але й за змістом діяльності дітей у ній.

Поступово у процесі занять серед природи та у кімнаті казки накопичувався позитивний досвід дітей, на основіякого дітей спонукали до усного складання казок. Загалом ця робота у Павлиші продовжувалась до 7–го класу(старші школярі щорічно складали не менше двох казок). У меморіально–педагогічному музеї В.О.Сухомлинськогонині зберігається 70 томів дитячих казок. Положення та досвід вченого у цьому аспекті у наш часвикористовуються у багатьох школах України та за кордоном.

Принципово по–новому впроваджував вчений і методику навчання грамоти, використовуючи при цьому образніпорівняння природи. У наш час цей метод у технології навчально–виховного процесу називають адитивним.Поступово Василь Олександрович підводив дітей до сутності людських взаємин. Суттєво, що всі шестирічні учніоволодівали вміннями читати, мали достатній словниковий запасі творче особистісне самовираження.